Цей звіт підготовлено в межах реалізації програми психосоціальної підтримки для дітей дошкільного віку «Безпечний простір» у дитячому садочку «Мрій-Дій» у Києві з вересня по грудень 2025 року. Ініціатива реалізована за підтримки Restart Foundation у партнерстві з ГО «Слова допомагають» та Центром психічного здоров’я НаУКМА.
Звіт охоплює досвід усіх сторін, залучених до програми: батьків, персоналу садочку, керівництва та спеціалістів, які безпосередньо проводили заняття. Особлива увага приділяється рефлексії щодо труднощів, що виникли, та рекомендаціям, розробленим за їх підсумками. Звіт підготовлено командою проєкту: Оксаною Залеською (супервізорка), Аллою Янсонс (Генеральна директорка Restart Foundation) та Євгенією Заворотинською (менторка проєкту).
Контекст: осінь 2025 у Києві
Кожен наш звіт починається з опису контексту, в якому реалізовувалася програма. Українці намагаються зберігати природний ритм життя — ходити на роботу, виховувати дітей, навчатися, гратися, радіти та любити. Водночас вони мають вміти швидко бігти до укриття, звикати до недосипання і щодня долати страх під час обстрілів. Це тло, на якому живуть дорослі, намагаючись створити умови, щоб діти поруч відчували його вплив менше.
Під час реалізації проєкту команда стикалася не лише з постійними обстрілами, а й з енергетичною кризою, відключеннями електроенергії, відсутністю опалення та перебоями в комунікації. Поряд із садочком також було кілька влучань у житлові будинки. Вночі 23 жовтня ворожі дрони атакували Подільський район, по всьому місту повідомили про 32 постраждалих.
Діти переживають і спостерігають війну безпосередньо. Вони чуйні до небезпек, але часто адаптуються до переконань батьків і ховаються за поганою поведінкою, психосоматичними симптомами або замиканням у собі. Усі 21 дитина, яка брала участь у програмі, пережили тривогу, перебування в укритті та звуки обстрілів. Четверо — внутрішньо переміщені особи, п’ятеро — члени сімей військових.
Про програму
У «Мрій-Дій» було сформовано три дитячі групи по 7–8 дітей. Заняття проводилися щотижня впродовж 10 тижнів у форматі терапевтичної групи: психологічний супровід, ігрова діяльність, творчі вправи, рухливі ігри та робота з емоціями через метафори. Програму реалізовувала команда з чотирьох спеціалістів:
Супервізорка
Оксана Залеська
Менторка
Євгенія Заворотинська
Стажерка — психолог закладу
Іраїда Мухіна
Стажерка — студентка магістратури з психології
Юлія Ярчевська
Групова робота з дітьми
Упродовж циклу занять у всіх трьох групах спостерігалася позитивна динаміка. Спочатку діти підходили до процесу насторожено, перевіряли правила та межі, важко утримувалися в спільному просторі. Згодом вони поступово навчалися залишатися в колі, пам’ятали правила, довше брали участь у спільному процесі та почали виражати свої почуття не лише через поведінку, а й через малювання, гру, розповіді та обговорення емоцій.
Група 1
Перейшла від вираженого хаосу і перезбудження до часткової стабілізації через спільну гру та поступове прийняття меж. Наприкінці циклу особливо яскраво проявилися теми покинутості та потреби в присутності батьків.
Група 2
Найбільш збалансована та структурована за динамікою. Вже в середині циклу помітно зросла здатність дітей називати власні переживання та говорити про свої страхи — особливо щодо темряви, небезпеки та воєнного досвіду.
Група 3
Пройшла шлях від початкового інтересу та доброго контакту до глибшого дослідження тем імпульсивності, втрати, образ і тривоги розлучення. Наприкінці циклу група стала спокійнішою; почуття дедалі частіше виражалися через розповіді, ігри, картки та прохання про підтримку.
Незважаючи на різні стартові точки, наприкінці циклу всі групи продемонстрували покращення здатності налагоджувати контакт, брати участь у спільній діяльності, ефективніше дотримуватися правил, говорити про складний досвід та спиратися на дорослих і групу як на джерело підтримки. Батьки також відзначили позитивні зміни поза заняттями: зниження напруги, покращення сну, більшу відкритість до контакту та емоцій.
Робота з батьками
Аналіз відповідей батьків показав, що війна залишається постійним тлом сімейного життя. Найчастіше батьки описують страх дітей перед гучними звуками, тривогу перед сном та хвилювання за домівку і близьких. Діти кажуть: «Мені страшно», «Ми точно переможемо?», «Ракета влучить у наш будинок?», «Коли це закінчиться?»
Батьки намагаються зберігати стабільність і не посилювати тривогу дитини — часто ціною власного важкого досвіду: неспокійного сну, недосипання та переповнюючого страху не за себе, а за своїх дітей. Упродовж програми було проведено три спільні зустрічі та десять індивідуальних сесій зворотного зв’язку з родинами.
«Після програми мій син перестав повторювати слова про війну, ворога, дрони тощо. Він став спокійнішим, краще спить і краще керує своїми емоціями. Наші стосунки стали теплішими та відкритішими. Я зрозуміла, що ділитися своїми почуттями — важливо, щоб відчувати себе в безпеці.»
Вероніка Колодюк, мама
Виклики та навчання
Цей звіт вирізняється чесною рефлексією щодо труднощів — не менш детальною, ніж опис успіхів. Команда стикнулася з відсутністю виділеного адміністративного супроводу в закладі, обмеженим прямим контактом з батьками (вся комунікація передавалася через керівництво) та напруженістю у стосунках з частиною педагогів, які не погоджувалися з менш директивним, орієнтованим на дитину підходом програми.
Заклад орієнтувався на освітньо-академічну модель із дуже обмеженим простором для вільної гри — фундаментального компонента підходу «Безпечного простору» до емоційного розвитку дітей. Попри це, завдяки зусиллям команди, супервізійній підтримці та гнучкій адаптації, роботу з дітьми було реалізовано на достатньо високому рівні.
Відгук педагога
Зоряна Михайлова, попри обмежену участь, помітила позитивні зміни: «Діти стали більш упевненими та почали більше довіряти одне одному. Вважаю, що зможу самостійно впроваджувати елементи Безпечного простору на своїх заняттях.»
Відгук стажерки
Юлія Ярчевська описала досвід як значущий у професійному плані: «Програма — це простір, який навчає не лише дитину, а й дорослого: бути уважним до емоцій, краще розуміти свій стан і ставати для дитини опорою та провідником.»
Висновки та рекомендації
Реалізація програми «Безпечний простір» у дитячому закладі «Мрій-Дій» підтвердила: систематична психосоціальна підтримка дітей дошкільного віку в умовах війни є актуальною, затребуваною і здатна давати відчутні результати навіть у складному організаційному контексті. Проєкт можна оцінити як змістовно ефективний для дітей, корисний для частини батьків і професійно значущий для стажерів.
Отриманий досвід також продемонстрував потребу в чіткіших процедурах запуску програми та відбору партнерських закладів. За підсумками — команда посилила підготовчий процес для майбутніх впроваджень: розроблено алгоритм запуску проєкту, поглиблено підготовку стажерів, а критерії відбору садочків тепер включають оцінку ціннісної відповідності філософії «Безпечного простору» — зокрема щодо поваги до суб’єктності дитини та важливості вільної гри.
За звітний період було проведено 19 супервізійних сесій, які супроводжували спеціалістів упродовж усього впровадження. Психологиня закладу Іраїда Мухіна продовжує отримувати щотижневу супервізію з психологічної роботи в садочку в рамках проєкту.
Читайте повний звіт про програму в «Мрій-Дій»
Детальні результати, динаміка груп, відгуки батьків та стажерів — у форматі PDF.
Хочете долучити свій садочок до програми?
Дізнайтеся про програму, реєстрацію та умови участі.
