Звіт · Квітень–червень 2026
У цьому звіті представлено результати програми «Безпечний простір» у державному дитячому садку № 355 «Ясочка» в Києві — другому державному садку, який долучився до проєкту.
Реалізовано за підтримки Фонду Restart у співпраці з українською громадською організацією «Слова допомагають» та Центром психічного здоров’я НаУКМА.
Звіт підготовлено командою проєкту: Оксана Залеська (супервізорка), Алла Янсонс (Генеральна директорка Restart Foundation), Євгенія Заворотинська (менторка проєкту) та Олена Ткаченко (супервізорка проєкту).
Контекст
Підтримка в умовах війни
Протягом весни Київ зазнавав систематичних ракетних і дронових атак. Під час кількох занять лунали сигнали повітряної тривоги — але просторе, добре облаштоване укриття дозволяло швидко перейти в безпеку й продовжити заняття того ж дня, без перенесення. Така можливість є не в кожному садку, і тут вона мала велике значення.
Найважчим став масований нічний обстріл у ніч на 2 червня, після якого багато родин були надто виснажені, щоб долучитися до завершальної спільної зустрічі, а деякі тимчасово виїхали з міста через попередження про масовану атаку. Попри це, батьки, діти, вихователі й психологи разом продовжували тримати безпечний, підтримувальний простір для дітей.
Заняття «Безпечного простору» тривали в підземному укритті під час повітряних тривог
Про програму
Безпечний простір щотижня
Програму «Безпечний простір» розробив Центр психічного здоров’я НаУКМА для підвищення стресостійкості дітей і підтримки їхнього емоційного благополуччя в умовах війни. У садку № 355 «Ясочка» — другому державному садку в межах проєкту — три терапевтичні групи з 26 дітей дошкільного віку брали участь із 1 квітня по 16 червня 2026 року: через гру, творчі вправи, рухові активності, сенсорні матеріали та роботу з емоціями.
Програму реалізувала команда з чотирьох фахівців — супервізорка Олена Ткаченко, менторка Євгенія Заворотинська та стажерки Валерія Довгорук і Олена Ковалевська — працюючи не лише з дітьми, а й з батьками, вихователями та адміністрацією закладу.
Хто отримав підтримку
Як розподілилися 101 активність
| Активність | Кількість |
|---|---|
| Робота з дітьми та батьками | |
| Групові заняття з дітьми | 32 |
| Індивідуальні зустрічі з батьками | 14 |
| Перенаправлення дітей | 4 |
| Групові зустрічі з батьками | 3 |
| Спостереження за дітьми | 3 |
| Спільні зустрічі дітей з батьками | 2 |
| Перенаправлення батьків | 1 |
| Професійний супровід | |
| Супервізії для стажерів | 17 |
| Менторські обговорення зі стажерами | 12 |
| Ресурсно-методичні зустрічі з вихователями | 6 |
| Зустрічі з адміністрацією | 3 |
| Супервізії для вихователів | 2 |
| Супервізії для менторів | 2 |
| Усього активностей | 101 |
Ключові результати
Що змінилося за час програми
Діти
Три групи з 26 дітей пройшли шлях від потреби адаптуватися до вміння розпізнавати й називати емоції, знаходити безпечні способи вираження злості та самостійно залагоджувати дрібні конфлікти. Наприкінці більшість почувалася в групі впевнено й безпечно — відкритіше, уважніше одне до одного й охочіше до співпраці.
Батьки
26 батьків долучилися до п’яти спільних зустрічей і чотирнадцяти індивідуальних сімейних сесій. Насторожені й втомлені спочатку, вони ставали відкритішими — ділилися досвідом, застосовували інструменти вдома й помічали позитивні зміни в дітях.
Вихователі
Вісім вихователів розвинули практичні навички підтримки дітей, які переживають наслідки війни, попрацювали з власними емоційними ресурсами й отримали нові інструменти та чіткіше усвідомлення того, чому важливе їхнє власне благополуччя.
Професійна спроможність
Дві стажерки, Валерія Довгорук та Олена Ковалевська, зростали у впевненості від заняття до заняття. Олена продовжить навчання за програмою та влаштувалася в садок; Валерія прагне впроваджувати програму в школах.
«Діма щоразу повертався із садочка в гарному настрої та з великим захопленням розповідав, що нового дізнався на заняттях».
Ірина, мама Діми
Загальний висновок
Зберегти дитинство
Для більшості цих дітей війна стала частиною повсякденності — нічні обстріли, тривоги, укриття й постійне відчуття небезпеки. Програма «Безпечний простір» повернула їм звичні основи дитинства: безпечні стосунки, гру, спільність і передбачуваність. За час програми діти поступово більше довіряли дорослим, відкритіше говорили про свої переживання, підтримували одне одного й знаходили безпечні способи проживати страх, сум, злість і радість.
А оскільки програма також готує українських психологів, які продовжують працювати ще довго після завершення занять, її вплив сягає далеко за межі одного садка — підтримуючи одну групу дітей сьогодні й цілі громади завтра.
Читати повний звіт
Доступно українською та англійською (PDF)
