
Звіт · Травень–липень 2026
У цьому звіті представлено результати програми «Безпечний простір» у дитячому центрі розвитку повного дня «УНІК КІДС» у Бучі — громаді, яка досі живе поруч із наслідками окупації 2022 року.
Реалізовано за підтримки Фонду Restart у співпраці з українською громадською організацією «Слова допомагають» та Центром психічного здоров’я НаУКМА.
Програму провела команда проєкту: Оксана Залеська (супервізорка), Оксана Туник (менторка) та стажерки Світлана Кульбабенко, Олександра Мангушева й Юлія Ярчевська — директорка самого центру.
Контекст
Дитинство у Бучі
Діти цієї програми зростають у місті, яке пережило окупацію 2022 року, під час якої загинула 381 людина. У деяких родинах батьки зараз на фронті; частина дітей народилася під час війни й іншого дитинства не знала. Після деокупації садочок був змушений перебудувати частину приміщень, аби облаштувати глибоке укриття, де дітей можна сховати під час обстрілів.
Ця постійна прихована напруга відображається в поведінці дітей — підвищена агресія, труднощі із саморегуляцією, гіперактивність і тривожність — а період проєкту збігся з посиленням атак дронами «Шахед», яких за одну ніч запускали до 500. На цьому тлі програму проводили в інтенсивному форматі — двічі на тиждень.
Про програму
Безпечний простір двічі на тиждень
Програму «Безпечний простір» розробив Центр психічного здоров’я НаУКМА для підвищення стресостійкості дітей і підтримки їхнього емоційного благополуччя в умовах війни. З травня по липень 2026 року в «УНІК КІДС» участь узяли три терапевтичні групи з 21 дитини — через гру, творчі вправи, рухові активності, сенсорні матеріали та роботу з емоціями.
Центр долучився до програми завдяки своїй директорці, Юлії Ярчевській, яка у 2025 році стажувалася на проєкті «Безпечний простір» у садку «МрійДій» і поставила за мету відтворити цей досвід для власних вихованців. До цієї програми вона долучилася як стажерка — за підтримки менторки й під супервізією, проте вела свою групу самостійно від першого заняття — і наприкінці стажування отримує сертифікацію тренерки.
Хто отримав підтримку
людини
Стажерок було троє: двоє окремих учасниць і директорка центру, яка навчалася як психологиня, ведучи власну групу. Загалом — 53 унікальні учасники.
Як розподілилися 76 активностей
активностей
| Активність | Кількість |
|---|---|
| Робота з дітьми та батьками | |
| Індивідуальні зустрічі з батьками | 16 |
| Групові заняття з дітьми | 10 |
| Спостереження | 6 |
| Групові зустрічі з батьками | 5 |
| Перенаправлення дітей на спеціалізовану допомогу | 5 |
| Перенаправлення батьків на спеціалізовану допомогу | 2 |
| Професійний супровід | |
| Супервізії для стажерів | 12 |
| Менторські обговорення | 10 |
| Ресурсно-методичні зустрічі з вихователями | 4 |
| Сертифікація стажерів, рекомендованих до проведення під супервізією | 2 |
| Супервізії для менторів | 2 |
| Супервізійні та організаційні зустрічі з адміністрацією | 1 |
| Сертифікація стажерки як тренерки програми | 1 |
| Усього активностей | 76 |
Ключові результати
Що змінилося за час програми
Діти
У всіх трьох групах діти отримали підтримку та безпечні способи вираження й опрацювання емоцій. За шість тижнів їхня стійкість зросла, а тривожність знизилася — навіть попри те, що війна й далі проступала в їхніх іграх і малюнках.
Батьки
26 батьків отримали опору та нові інструменти — навчилися бачити приховану потребу за складною поведінкою дитини й більше дізналися про те, як влаштована дитяча психіка і що допомагає її підтримати.
Вихователі
Педагоги дізналися про природу професійного вигорання та способи підтримувати власний ресурс, а також про здоровіші способи реагування на конфлікти й складну поведінку — пряму роботу з емоцією дитини замість звичних погроз.
Професійна спроможність
Три стажерки здобули досвід витримувати групову динаміку й власні реакції під супервізією. Директорка центру вела свою групу від першого заняття та завершує сертифікацію тренерки програми.
«Від програми «Безпечний простір» і в мене, як у мами, і в Дані залишились лише позитивні враження. Атмосфера була надзвичайно теплою і комфортною. Дякую за таку чудову й корисну ініціативу, як для дітей, так і для батьків!»
Наталія Присяжнюк, мама Дані
Загальний висновок
Поведінка як мова
За півтора місяця програма пройшла шлях від настороженого знайомства до глибокої, довірливої роботи в усіх трьох дитячих групах, з батьками, вихователями та стажерками. Найважливіший системний висновок: у громаді, що продовжує жити поруч із наслідками війни, дитяча «складна поведінка» майже завжди виявляється мовою тіла там, де ще немає слів.
Програма показала, що навіть за обмежений час цю динаміку можна змінити — зростити стійкість дітей і знизити тривожність — якщо працювати одночасно з дитиною, її найближчими дорослими та системою підтримки навколо обох.
Читати повний звіт
Доступно українською та англійською (PDF)


