Цей проєкт реалізовано за підтримки Restart Foundation у співпраці з ГО “Слова допомагають” та Центром психічного здоров’я НаУКМА у листопаді 2024 року
Реальність, на яку ми реагуємо
В Україні немає дітей, яких би не торкнулася війна. Деякі були змушені покинути свої
домівки. Деякі розлучені з батьками або втратили їх. Деякі ніколи не зможуть повернутися до своїх домівок та іграшок, бо їх зруйнувала російська ракета. Деякі не можуть отримати необхідне лікування чи реабілітацію. І навіть необхідність періодично ховатися в укриттях під час повітряних тривог та постійний потік новин про військові події можуть мати сильний вплив на дитячу психіку.
“Мамо, я боюся, що в наш будинок влучить дрон”
“Тату, я боюся заснути і не прокинутися”
“Мамо, я ще зовсім не жила. Я ненавиджу Росію, бо вони стріляють у нас ракетами”
Станом на 24 листопада 2024 року внаслідок повномасштабної збройної агресії Росії загинули 593 дитини.
Ще 1707 дітей отримали поранення. 1933 дитини вважаються зниклими безвісти1 . Станом на 2024 рік понад 3800 закладів освіти зазнали пошкоджень, з яких близько 400 зруйновано повністю. Також пошкоджено 1642 медичні заклади, 214 з них зруйновано повністю. Серед цих закладів є й дитячі медичні установи.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, станом на листопад 2024 року, по всій країні пролунало понад 50 000 повітряних тривог, і зараз тривоги стають частішими: у Києві за період реалізації проєкту (липень-вересень) прозвучало 137 тривог середньою тривалістю 2 години 34 хвилини. У листопаді 2024 року, коли готувався цей звіт, було 67 тривог, деякі з яких тривали по 10-12 годин.2
Ці статистичні дані красномовно ілюструють масштаб впливу війни на цивільне населення України, особливо на дітей, які змушені переривати навчання, прокидатися посеред ночі та ховатися в укриттях.
Попри постійну небезпеку та тривогу, українські діти продовжують жити зі своїми батьками: вони можуть продовжувати вчитися, гратися, радіти життю та підтримувати вогник життя. Завдання дорослих – зробити все можливе, щоб підтримати дітей, зміцнити їхні ресурси та стійкість, мінімізувати вплив війни на їхній емоційний стан та розвиток.
У цьому контексті надзвичайно важливо впроваджувати програми, спрямовані на психологічну підтримку, розвиток емоційної стійкості та створення безпечного середовища для дітей. Такі ініціативи, як “Безпечний простір“, є необхідними, щоб допомогти дітям впоратися з викликами війни, а також надати їхнім батькам та педагогам ефективні інструменти підтримки, які дозволять їм зберігати віру в майбутнє та відновлювати відчуття безпеки навіть у найскладніші часи.
Наша відповідь
У липні-вересні 2024 року Restart Foundation у співпраці з ГО “Слова допомагають” і Центром психічного здоров’я НаУКМА реалізували комплексну програму психосоціальної підтримки дітей під назвою “Безпечний простір” у дитячому садку “Казкові діти”3.
Програма “Безпечний простір” була вперше розроблена у 2015 році Центром психічного здоров’я Національного університету “Києво-Могилянська академія” і спрямована на підвищення стійкості дітей до стресових ситуацій, зокрема в умовах війни. Її основні цілі – створення безпечного середовища для дітей, зменшення проявів психосоціального стресу та підтримка емоційного благополуччя. Завдання програми включають у себе навчання педагогів та психологів методам роботи з дітьми, які пережили травматичні події, а також проведення групових та індивідуальних занять з дітьми для розвитку їхньої емоційної стійкості.
Впровадження програми “Безпечний простір” в українських дитячих садках є надзвичайно важливим, особливо в контексті війни та її впливу на психологічне благополуччя дітей. Дослідження ефективності програми у 2023 році показало, що відсоток дітей, які повідомили про покращення свого психоемоційного стану, коливався від 37,6% до 68% у початковій школі та від 45,3% до 60,2% у середній школі. Крім того, 64,7% дітей повідомили про підвищення стійкості. Ці дані свідчать про значний позитивний вплив програми на емоційне благополуччя та адаптивність дітей у складних життєвих обставинах.
Програма “Безпечний простір” від Restart Foundation була запущена в один із найскладніших періодів для Києва – час масованих обстрілів, які майже щодня загрожували місту. День першої зустрічі з батьками був особливо трагічним, оскільки ракета влучила в дитячу лікарню “Охматдит”. Батьки, які відвідували заходи програми, виглядали виснаженими, апатичними та загальмованими, часто ігноруючи власний та психоемоційний стан своїх дітей. Це були явні ознаки хронічного стресу, в якому вони перебували. Тому роботу з батьками довелося організовувати поетапно, щоб забезпечити кожній родині необхідну підтримку.
Програма також зіткнулася з додатковими викликами. Несприятливі погодні умови, включаючи сильну спеку та значне забруднення повітря, ускладнювали проведення занять, впливаючи як на дітей, так і на дорослих. Педагоги та персонал також перебували у надзвичайно складній ситуації: багато з них потребували психологічної допомоги через обмежені ресурси для відновлення та недостатню підготовку для роботи в умовах воєнних дій. Крім того, багато педагогів були внутрішньо переміщеними особами, які втекли зі своїх домівок через бойові дії, що ще більше погіршувало їхній емоційний стан. Усі ці фактори створювали значні труднощі, але команда програми була віддана підтримці кожного учасника, адаптуючи свої підходи до потреб ситуації.
Проєкт включав у себе такі заходи:
- Зустріч з керівництвом дитячого садка
- Групові підтримуючі зустрічі з вихователями
- Групові підтримуючі зустрічі з батьками
- Групові заняття з дітьми
- Менторська підтримка для інтернів
- Супервізійна підтримка для інтернів та ментора проєкту
У проєкті брали участь 4 фахівці:
- 1 супервізорка – Оксана Залеська
- 1 менторка / психологиня – Олена Ткаченко
- 2 інтернки – Анастасія Наумова та Наталія Гарячек
Протягом програми допомогу та підтримку отримали 37 учасників проєкту, а саме:
| Бенефіціари | Кількість |
|---|---|
| Діти | 14 |
| Керівники дитячого садка | 2 |
| Вихователі | 5 |
| Батьки | 14 |
| Інтерни | 2 |
Підготовка: спостереження та робота з вихователями
Програма розпочалася зі спостереження та роботи з вихователями для виявлення їхніх потреб та
особливих труднощів у роботі з дітьми: складнощі в розумінні поведінки, налагодженні контакту, наданні підтримки та стримуванні емоцій.
Наприклад, вихователі боялися агресивної поведінки та не могли захистити інших дітей, не знали, як допомогти засмученій дитині, ігнорували сексуалізовану поведінку деяких дітей, не розуміли, що тиха та спокійна дитина, яка нікому не заважає, але не бере участі в заняттях, має особливості розвитку та потребує спеціальної підтримки. Вихователям цього дитячого садка було дуже важко працювати, оскільки їм самим було складно розуміти емоції та потреби дітей, бо вони самі пережили складні, травматичні події.
90% персоналу були переселенцями з окупованих територій. Деякі втратили свої домівки, деякі – рідних, а деякі мали близьких, які служили у ЗСУ та перебували на передовій. У Києві більшість із них не мали власного житла: хтось винаймав кімнату, а хтось жив у родичів. Було очевидно, що педагоги ще не повністю адаптувалися до нових умов життя. Через ці житлові умови персоналу було складно емоційно залучатися до дітей: гратися, спілкуватися та розуміти їхні потреби. Ця ситуація вимагала чутливого підходу як до дітей, так і до дорослих, щоб створити атмосферу підтримки та довіри.
Саме тому ми приділили значну увагу підтримці команди: роботі над відновленням їхніх ресурсів,
турботою про себе та розвитком навичок стресостійкості. Першочерговим завданням було підтримати дорослих, які безпосередньо опікуються дітьми, щоб вони могли розуміти свої реакції на стрес, справлятися з ним, відчувати турботу та навчитися нових навичок подолання стресу та відновлення. Створення такого досвіду турботи та підтримки. Ми також працювали із запитами вихователів щодо взаємодії з дітьми:
- Як підтримати дитину, яка плаче
- Як реагувати на дитячі істерики
- Як справлятися з агресивною поведінкою дітей
- Як організувати процес адаптації для нових дітей
- Як організувати навчальний простір у групах за зонами
- Як надавати зворотний зв’язок батькам
Особливу увагу було приділено організації перебування дітей в укритті. Головною метою дорослих було створити умови, щоб дитинство дітей тривало навіть у цих складних
обставинах. Для кожної групи були облаштовані ящики з іграми, матеріалами для творчості та книгами. Було встановлено проєктор, щоб діти менше чули гучні вибухи та відволікалися переглядом мультфільмів.
Ми також візуально покращили простір укриття, зробивши його більш затишним та комфортним для дітей. Особливу увагу приділяли тим дітям, які боялися, навчаючи, як правильно їх підтримувати в таких ситуаціях.
Ці заходи спрямовані на забезпечення дітям відчуття безпеки та збереження їхнього права на щасливі моменти життя навіть під час війни.
Робота з батьками
Другим етапом програми є робота з батьками. Початок програми співпав з масштабними обстрілами, включаючи трагічне влучання в лікарню “Охматдит”. Через ці обставини зібрати всіх батьків одночасно було неможливо, тому зустрічі проводилися поетапно, невеликими групами. На початку програми батьки були емоційно виснажені та мали труднощі з турботою про себе. Це ускладнювало їхнє розуміння того, що регресивна поведінка чи примхи їхніх дітей є проявом гострої реакції на стрес, а також способом сигналізувати про важливі потреби – у безпеці, безумовній любові та якісній взаємодії через гру.
Програма мала позитивний вплив. До кінця занять більшість батьків значно покращили свій стан
і почали краще розуміти потреби своїх дітей та важливість якісної гри.
Особливо важливою була спільна робота з їхніми дітьми. Деяким батькам на початку було складно, вони відчували напругу, але поступово розслаблялися та приєднувалися до спільної гри зі своїми дітьми. Наприкінці програми шість сімей були направлені на індивідуальну психологічну підтримку в рамках проєкту.
Реалізація програми: групова робота з дітьми
Учасниками стали 14 вихованців дитячого садка. Було сформовано дві вікові групи – молодша та старша. Загалом у кожній групі було проведено по 11 занять. Кожна група мала свою певну динаміку. Загалом, в обох групах на початку занять спостерігався високий рівень тривожності, і навіть при обговоренні правил діти згадували вибухівку, що не можна приносити на заняття бомби чи зброю. Контекст війни був очевидним у дитячих розмовах.
Діти з проблемами адаптації привертали багато уваги на заняттях, але водночас
отримали найбільшу користь від занять. Діти обох груп мали низьку емоційну компетентність, погано розрізняли емоції та почуття, не вміли виражати їх у соціально прийнятний спосіб.
Тому одним із завдань роботи було поглибити знання дітей та навчити їх виражати свої емоції та трансформувати їх у почуття, які можна висловити словами. У старшій групі діти проявляли інтерес до сексуальності, один із хлопчиків демонстрував сексуалізовану поведінку, і інші діти були залучені до цього, інтерни чутливо опрацювали цю тему, встановили межі, і поступово ситуація нормалізувалася.
Одним із викликів була ситуація оволодіння агресивною поведінкою. Цій темі було присвячено кілька занять. Діти проявляли імпульсивність, агресію до однолітків, іноді до дорослих, бійки, словесні сварки. Усе це є, водночас, проявом реакцій на хронічний стрес, і агресивна поведінка дитини часто є проханням про допомогу, проявом крайньої вразливості. Під час занять деякі діти розповідали про агресію дорослих щодо них або про свою агресію щодо батьків, молодших братів та сестер. У роботі з агресією, по-перше, було створено безпечний простір для вираження фрустрації та почуттів, а по-друге, поступово дітей знайомили з різними способами керування гнівом та вмінням виражати його словами.
Однак були й діти, яким бракувало агресивної енергії або які спрямовували її всередину, були занадто тихими, сором’язливими, мали труднощі зі спонтанною поведінкою та участю в обговореннях, часто відмовлялися грати та брати участь у вправах на початку. Але в міру того, як заняття тривали, поступово, завдяки дозволу безпечно виражати агресивну енергію в грі, вони розслаблялися, ставали сміливішими і навіть проявляли ініціативу на останніх зустрічах.
На заняттях з керування тривогою та страхом на початку майже всі діти демонстрували безстрашність, кажучи, що нічого не бояться і не мають страхів. Але поступово, через творчу роботу, діти змогли виразити свої тривоги в безпечному середовищі. Вони боялися сирен, вибухів, що мами не буде поруч, павуків тощо. Один хлопчик зробив гучномовець, щоб вмикати тривогу, і всю вправу тільки цим і займався. Поступово терпіння дітей зростало, і вони з емпатією слухали історії одне одного, ділилися своїми почуттями, і атмосфера в групах була теплою та творчою. Діти не хотіли закінчувати заняття, засмучувалися і хотіли продовжувати.
Направлення для отримання спеціалізованої психологічної допомоги
Ще одним напрямком роботи проєкту є система направлень для отримання спеціалізованої допомоги дітям та дорослим, які потребують більшої підтримки, ніж групова робота. Зазвичай це діти з симптомами ПТСР, різними поведінковими розладами, високим рівнем тривожності, або дорослі (опікуни) з високими показниками вигорання та хронічним стресом. Направлення здійснюються до центрів психічного здоров’я НаУКМА за рекомендацією старшого тренера програми, і дитина або дорослий отримує 12 безкоштовних індивідуальних консультацій у професійного психолога або психотерапевта. У рамках цього проєкту було направлено 6 осіб, з яких 4 скористалися цією можливістю та отримали додаткову допомогу.
Враження від програми: відгуки учасників
Загальний висновок щодо результатів проєкту, реалізованого в дитячому садку “Казкові діти”, був надзвичайно позитивним:
- Учасники програми: програма охопила 14 дітей віком від 4 до 6 років,
включаючи хлопчиків та дівчаток. Учасниками також стали вихователі, керівництво дитячого садка та батьки дітей. Серед дітей були представники військових сімей та внутрішньо переміщених осіб. - Враження батьків: загалом батьки були задоволені програмою, відзначаючи її
користь для своїх дітей та готовність брати участь у подібних заходах у майбутньому. Деякі батьки відзначили позитивні зміни в поведінці своїх дітей, тоді як інші не помітили
значних змін або вважали, що потрібно більше часу для оцінки результатів. - Оцінка керівництва: керівництво дитячого садка позитивно оцінило
програму, відзначаючи покращення емоційного стану дітей, зменшення агресії та
покращення комунікативних навичок. Керівництво також підтримує подальше впровадження таких програм. - Враження інтернів: інтерни, які брали участь у програмі “Безпечний простір”,
загалом позитивно відгукувалися про свій досвід. Вони відзначили, що діти були відкритими та зацікавленими, що сприяло успішній взаємодії та комфортній атмосфері. Деякі з інтернів зазначили, що це був корисний досвід для них, який дозволив поглибити їхні професійні навички. Однак вони відчували певну тривогу на початку стажування, яка швидко минула завдяки підтримці кураторів та адміністрації.
Таким чином, програма “Безпечний простір” справила загалом позитивне враження на всіх залучених: батьків, вихователів, керівництво та інтернів, які безпосередньо працювали з дітьми в групах. Про позитивні зміни в поведінці та емоційному стані повідомляють як батьки дітей, так і керівництво та педагоги дитячого садка.
Це свідчить про доцільність та ефективність цієї програми та необхідність її подальшого впровадження в дошкільних навчальних закладах.
